g-фактор — спільний складник різних інтелектуальних завдань
Завдання на словниковий запас, обчислення, міркування з фігурами й пам’ять потребують різних дій. Проте якщо порівняти результати багатьох людей, ті, хто отримує високий бал в одному завданні, частіше показують високий результат і в інших. Цей складник, спільний для різних когнітивних завдань, називають g-фактором, або фактором загального інтелекту.
Явище, коли результати різних завдань загалом позитивно корелюють між собою, називають позитивним зв’язком між когнітивними здібностями (positive manifold). Відтоді як Спірмен запропонував загальний фактор у дослідженні 1904 року, g-фактор став центральним поняттям для пояснення загального результату тестів інтелекту.
Як g-фактор оцінюють за позитивними кореляціями
g-фактор — не бал, який можна виміряти безпосередньо однією відповіддю. Це латентна змінна, яку оцінюють за зв’язками між результатами кількох завдань на словниковий запас, міркування, пам’ять, швидкість та інші здібності.
Факторний аналіз розділяє варіацію, спільну для багатьох завдань, та складники, властиві лише окремим завданням. Завдання на словниковий запас містить специфічний складник знання слів, а пошук символів — швидкості зорового пошуку; водночас спільну варіацію результатів усієї групи завдань модель описує як g-фактор.
Такий позитивний зв’язок широко виявляють у різних культурах і тестах. Водночас триває дискусія, чи виникає ця спільність завдяки одній загальній здібності, взаємодії кількох здібностей або когнітивним процесам, які частково збігаються між завданнями.
Відмінності між g-фактором, IQ і FSIQ
| Термін | Що він означає |
|---|---|
| g-фактор | Латентний загальний фактор, оцінений за кореляціями між кількома когнітивними завданнями |
| IQ | Стандартизований бал, що показує положення результату тесту інтелекту серед людей того самого віку |
| FSIQ | Загальний показник інтелекту, утворений поєднанням результатів кількох основних субтестів |
FSIQ значною мірою відображає g-фактор, оскільки об’єднує кілька субтестів різного змісту. Проте FSIQ — це спостережуваний бал, який обчислюють за визначеним для конкретного тесту складом субтестів і способом перерахунку, а g-фактор — латентна змінна, що пояснює зв’язки між результатами. Обчислення й тлумачення FSIQ докладно розглянуто у статті Що таке FSIQ.
Факторне навантаження на g показує зв’язок завдання з g-фактором
Факторне навантаження на g показує, наскільки сильно результат певного субтесту пов’язаний із g-фактором. У простій однофакторній моделі навантаження 0,70 у квадраті дорівнює 0,49: отже, 49% дисперсії результату становить дисперсія, спільна з g.
В аналізі WAIS-IV відносно високі навантаження на g мали такі субтести, як арифметика й словниковий запас, а нижчі — завдання на швидкість обробки. Факторне навантаження показує не складність завдання, а те, наскільки воно відображає здібність, спільну для всієї групи завдань. Навіть для того самого субтесту значення змінюється залежно від досліджуваної групи, набору інших тестів і статистичної моделі.
Тести IQ поєднують завдання різного змісту, щоб оцінювати загальний рівень, спільний для групи завдань, а не залежати лише від певних знань чи одного формату.
g-фактор тісно пов’язаний з успішністю в навчанні та професійній підготовці
g-фактор особливо тісно пов’язаний з опануванням нового матеріалу. Метааналіз навчальної успішності і метааналіз професійного навчання та ефективності роботи показали, що сила зв’язку залежить від результату, який оцінюють.
| Результат | Скоригована кореляція |
|---|---|
| Навчальна успішність | 0,54 |
| Професійна підготовка | 0,35–0,49 |
| Ефективність роботи в сучасних даних | 0,18–0,22 |
g добре прогнозує засвоєння матеріалу в навчанні й професійній підготовці, але його зв’язок з ефективністю сучасної роботи слабший, ніж вважали раніше. Найновіші дані про роботу також не підтвердили попереднє пояснення, ніби зі зростанням складності роботи прогностична сила g обов’язково підвищується. Як пов’язувати загальний рівень, який відображає IQ, із реальними результатами, докладно пояснено у статті Навіщо вимірювати IQ.
g-фактор і широкі здібності теорії CHC описують різні рівні
Теорія CHC впорядковує інтелект за рівнями загальних, широких і вузьких здібностей. У поширеній сьогодні моделі Керролла на найвищому рівні розміщують g-фактор, а нижче — широкі здібності Gc, Gf, Gv, Gwm, Gs та інші. У теорії Горна, яка стала одним із джерел CHC, єдиного g-фактора на найвищому рівні не було.
g-фактор описує рівень, спільний для всіх когнітивних завдань, а широкі здібності — те, у завданнях якого типу людині легше проявляти свої можливості. Тому люди з близьким загальним IQ можуть мати різні поєднання вербального розуміння, міркування, зорово-просторової обробки, робочої пам’яті та швидкості обробки. Як пов’язати це поєднання з конкретними ситуаціями, пояснено у статті Що таке когнітивний профіль.
BrainTypeIQ показує загальний IQ і профіль п’яти здібностей за результатами дев’яти субтестів.